дата оновлення:  24/10/2022
Головна Ортопедія і травматологія > Захворювання опорно-рухового апарату
 

Псевдоартроз

Загальна інформація

Псевдоартроз – утвір, який виникає після травми кістки через неправильне зрощення уламків.
Стан характеризується порушенням безперервності кістки та патологічною рухливістю у пошкодженому відділі. У більшості випадків патологія формується в плечовій та стегнової кістках, шийці стегна, ключицях, кісточках.

Види

Псевдоартроз класифікується за кількома категоріями. Насамперед розрізняють вроджений і набутий псевдоартроз. У першому випадку патологія пов'язана з порушенням формування кістки ще на рівні внутрішньоутробного розвитку плода, у другому причиною утворення помилкового суглоба можуть стати будь-які травми, пов'язані з порушенням кровопостачання у тканинах, некоректним лікуванням та неправильним зрощенням уламків після пошкодження.


За механізмом утвору виділяють нормотрофічні, атрофічні та гіпертрофічні види захворювання. На вигляд розрізняють такі типи помилкового суглоба:

  • фіброзні, у яких відсутня втрата кісткової речовини;

  • істинні або фіброзно-синовіальні, що супроводжуються утворенням між уламками кісткових структур вільного простору, заповненого рідиною;

  • патології, за яких є виражена втрата кісткової речовини.


Місця локалізації патології

Зустрічається також некротичний варіант хвороби, у якому кінці кісткових уламків поступово руйнуються, а навколишні тканини відмирають.

  • Хибний суглоб плечової кістки

  • Хибний суглоб стегнової кістки


Симптоми

Крім патологічної рухливості основними ознаками появи хибного суглоба є:

інтенсивний біль у місці перелому;

  • деформація ушкодженої області;

  • обмеження опори на кінцівку;

  • утруднений рух суглобів;

  • помітне зниження м'язової сили;

  • порушення кровообігу у сфері травми.

У занедбаних випадках спостерігається виражена атрофія м'язових волокон та сильна деформація пошкодженої кінцівки.


Діагностика

Попередній діагноз встановлюється на підставі симптомів, що вказують на хибний суглоб, скарг пацієнта та загальної клінічної картини захворювання. Підтвердити чи спростувати наявність псевдоартрозу допомагають:

  • рентгенологічне та радіоізотопне дослідження;

  • Комп'ютерна томографія;

  • Магнітно-резонансна томографія.


Поряд з інструментальними методами діагностики використовуються лабораторні способи обстеження:

  • клінічний аналіз крові з розгорнутою лейкоцитарною формулою;

  • біохімічне дослідження крові;

  • загальний аналіз сечі;

  • Вивчення електролітів.


Лабораторні методи діагностики псевдоартроза дозволяють оцінити рівень інтоксикації та ступінь запального процесу, а також вивчити загальний стан здоров'я пацієнта та виявити інші захворювання, здатні впливати на лікування псевдоартрозу.

Операції при псевдоартрозі

Щодо псевдоартрозу консервативне лікування неефективне. Необхідна терапія проводиться лише хірургічним шляхом. Вибір методу лікування помилкових суглобів ґрунтується на індивідуальних параметрах пацієнта та тяжкості патології.


Остеосинтез. В арсеналі травматологів кілька технік виконання цієї операції, кожна з яких має свої особливості та показання. У цілому нині методика полягає у відновленні анатомічно правильного становища кісткових структур із наступною фіксацією уражених суглобів спеціальними пристосуваннями.


Кісткова пластика. Операція реконструктивного характеру, під час якої видаляються пошкоджені тканини, але в їх місце впроваджуються імплантати. Як замінник можуть виступати власні тканини пацієнта, донорські матеріали або синтетичні аналоги.


У деяких випадках вдаються до резекції кінців кісткових уламків з подовженням фрагментів.

Експертна думка лікаря

У період реабілітації дуже важливо дотримуватись здорового способу життя. Куріння, вживання алкоголю, надмірна маса тіла можуть призвести до рецидиву патології. Бажано також уникати підняття тяжкості та інтенсивних фізичних навантажень.

Андрій Било

Лікар ортопед-травматолог

Залиште свій номер телефона. Ми Вам перетелефонуємо
Реабілітація

Після хірургічного лікування псевдоартрозу пацієнт залишається під наглядом медиків на 1–3 доби, а після виписки відбувається амбулаторне спостереження із регулярними перев'язками. Шви, як правило, видаляють через 2-3 тижні. У цей час починають поступове збільшення опори на пошкоджену область.


Як додаткові заходи щодо відновлення показані фізіотерапевтичні процедури, лікувальна фізкультура та дозовані динамічні навантаження. Загальний термін реабілітації залежить від складності втручання, віку та рівня здоров'я пацієнта. У середньому він не перевищує 3-5 місяців.

Пн-Пт
9:00-20:00
Субота за записом
Неділя - вихідний
  • Facebook
  • Instagram